Досліджено теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання здійснення державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій. Визначено структуру сфери захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, охарактеризовано систему суб'єктів контрольної діяльності, розглянуто діяльність спеціалізованих перевірчих органів у даній сфері. Проаналізовано зарубіжне законодавство у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Охарактеризовано сучасний стан захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій. Запропоновано комплекс заходів щодо удосконалення Єдиної державної системи запобігання та регулювання на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру в Україні. Наведено пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства.

Розкрито загальнотеоретичні положення, механізм державного контролю (ДК) у сфері захисту населення (СЗН) від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визначено основні пріоритети ДК у СЗН від наслідків надзвичайних ситуацій (НС) на основі аналізу чинного законодавства та здобутків адміністративно-правової науки. Висвітлено зарубіжний досвід правового регулювання ДК у СЗН від наслідків НС.

Раскрыты общетеоретические положения, механизм государственного контроля (ГК) в сфере защиты населения (СЗН) от последствий аварии на Чернобыльской АЭС и определены основные приоритеты ГК в СЗН от последствий чрезвычайных ситуаций (ЧС) на основе анализа действующего законодательства и достижений административно-правовой науки. Освещен зарубежный опыт правового регулирования ГК в СЗН от последствий ЧС.

Узагальнено концептуальні основи раціонального землекористування сільськогосподарських підприємств. Розроблено методичні основи визначення виробничих параметрів технологічної системи сільськогосподарського підприємства, які дозволяють максимізувати виробничі можливості підприємств зі збереженням корисних якостей природної системи. Визначено ключові елементи управління землекористуванням при стратегічному плануванні господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано концептуально-методичний підхід до розробки моделі управління оптимізацією сільськогосподарського землекористування, яка дозволяє з урахуванням техніко-технологічних, нормативно-законодавчих і ресурсних параметрів розвитку здійснювати адаптацію виробничої моделі сільськогосподарського підприємства до процесів глобальних змін навколишнього середовища.